Аналіз фінансової стікості підприємства (на матеріалах ВАТ «Горохівський цукрувий завод»)

Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Марта 2012 в 15:57, курсовая работа

Описание работы

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………..….5
1.1. Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства…..5
1.2. Методика оцінки і аналізу показників платоспроможності та ліквідності та їх інформаційна база………………………………………………………….……13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПП«ВВС»……………………………………………………………………………...25
2.1. Економіко-організаційна характеристика ПП «ВВС»………………….…25
2.2. Аналіз показників платоспроможності та ліквідності ПП «ВВС»………39
2.3. Факторний аналіз показників платоспроможності та ліквідності……….44
РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ТА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………48
3.1. Резерви росту ліквідності підприємства…………………………………..48
3.2. Шляхи підвищення ефективності функціонування підприємства та забезпечення платоспроможності……………………………………………………50
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...………59
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….62

Работа содержит 1 файл

фінансовий аналіз.doc

— 488.00 Кб (Скачать)

 

 

Термін реалізації

 

 

1 тиждень

1 місяць

1-6 місяців

6-12 місяців

>12 місяців

Реалізаційна вартість (%)

> 100

 

 

 

 

 

100

 

 

 

 

 

> 90

 

 

 

 

 

90-50

 

 

 

 

 

50-10

 

 

 

 

 

< 10

 

 

 

 

 

Рис 1.1. Класифікація активів підприємства за п’ятьма рівнями ліквідності

 

1. Першокласні високоліквідні активи, термін реалізації (трансформації) яких складає кілька днів без втрати балансової вартості: грошові кошти; частина дебіторської заборгованості, оплата якої відбудеться у семиденний строк; фонди підприємства, на які є підвищений попит з боку ринкової кон’юнктури;

2. Високоліквідні активи, термін реалізації яких не перевищує один місяць, а реалізаційна ціна складає менш ніж 90% балансової вартості: дебіторська заборгованість, погашення якої відбудеться у тридцяти денний строк; короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери), оборотні й інші фонди підприємства, які можуть бути реалізованими за вказаним строком без значної втрати їх вартості;

3. Середньоліквідні активи, термін реалізації яких складає до шести місяців, а втрата балансової вартості не перевищує 50%. До цієї групи належить майно підприємства, реалізація якого потребує значного зниження ціни за умови існування помірного попиту з боку ринкової кон’юнктури, морального та фізичного зносу в результаті їх експлуатації: транспортні засоби, машини й устаткування, незавершене будівництво а ін.;

4. Низьколіквідні активи, які мають термін реалізації від шести до дванадцяти місяців, або втрата балансової вартості яких складає від 50 до 90%: майно підприємства, призначене для поточної господарської діяльності; транспортні засоби й устаткування, які для подовження їх експлуатації потребують значних капітальних вкладень; комп’ютерна і оргтехніка та ін.;

5. Неліквідні активи, строк реалізації яких перевищує дванадцять місяців, або реалізаційна втрата вартості становить більш ніж 90%: фонди підприємства, на які практично відсутній попит з боку ринкової кон’юнктури; майно, що підлягає списанню за ліквідаційною вартістю [18].

Пасиви балансу групують залежно від терміновості сплати зобов’язань наступним чином:

- поточні зобов’язання за розрахунками – це кредиторська
заборгованість підприємства товарного та нетоварного характеру за статтями розділу ІV «Поточні зобов’язання» пасиву балансу та доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складання балансу;

- короткострокові кредити банків і позики – це поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями та короткострокові кредити банків;

- довгострокові зобов’язання – це суми за усіма статтями розділу III «Довгострокові зобов’язання» пасиву балансу та роз­ділу II «Забезпечення наступних витрат і платежів», розділу V «Доходи майбутніх періодів», термін погашення яких становить понад 12 місяців;

- постійні пасиви – це власний капітал підприємства.

Порівнянням сум в розрізі наведених груп за активом і пасивом балансу. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, то виходячи з «балансу» активу і пасиву, остання нерівність системи (за четвертою групою) буде забезпечена «автоматично», оскільки це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість.

Невиконання однієї з перших трьох умов свідчить, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Якщо ж на підприємстві рівень ліквідності настільки високий, що після погашення негайних зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами [15].

Крім класичних нерівностей ліквідності балансу В.О.Подольська і О.В.Яріш використовують нерівності, що характеризують різний тип фінансової стійкості абсолютний, нормальний, передкризовий (критичний), кризовий [8].

Таблиця 1.2.

Залежність типу фінансової стійкості підприємства від нерівностей ліквідності балансу

Тип стійкості

На дату складання звітності

У короткостроковій перспективі

Абсолютний

А1>=П1

А1>= П1+П2

Нормальний

А1+А2>= П1

А1+А2>= П1+П2

Передкризовий

(критичний)

А1+А2+А3>= П1

А1+А2+А3>= П1+П2

Кризовий

А1+А2+А3<= П1

А1+А2+А3<= П1+П2

Абсолютний

А1>= П1+П2+П3

Нормальний

А1+А2>= П1+П2+П3

Передкризовий

(критичний)

А1+А2+А3>= П1+П2+П3

Кризовий

А1+А2+А3<=П1+П2+П3

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1+П2):

Кабс.л.=А1/(П1+П2) (1.1)

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства, він показує яку частину поточної заборгованості підприємства  можна погасити негайно на дату балансу за рахунок наявних грошових коштів [2].

Теоретично достатнім вважається, якщо Кабс.л. в межах 0,2-0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

Положенням НБУ визначено критичний рівень даного показника на рівні 0,2-0,25 [14].

Надто високе значення коефіцієнта абсолютної ліквідності негативно впливає на рівень рентабельності підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2 [15].

Стосовно визначення певних меж показника абсолютної ліквідності, то його значення є досить мінливим. Наприклад, сьогодні підприємство може бути платоспроможним, а назавтра може надійти час проведення розрахунків за кредиторами. У підприємства можуть бути відсутні грошові кошти за причин неплатоспроможності споживача, і як наслідок, за поставлену раніше продукцію чи виконані послуги платіж своєчасно не надійшов [11].

Коефіцієнт критичної (проміжної, швидкої, миттєвої, оперативної) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту відображає прогнозні платіжні можливості підприємства за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами. Його обчислюють діленням суми найліквідніших активів (А1) та активів, що швидко реалізуються (А2), на суму поточної заборгованості підприємства (П1+П2):

Кшв.л. = (А1+А2)/(П1+П2)

Коефіцієнт дає змогу оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов’язань за умов критичного стану. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умов її своєчасного погашення  [5].

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття, ліквідності третього ступеню) характеризує достатність оборотних активів для задоволення поточних зобов’язань, дає найбільш загальну оцінку ліквідності підприємства і розраховується за формулою:

Кпл = (А1+А2+А3)/(П1+П2)

Величина коефіцієнта поточної ліквідності виявляє, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання переважно за рахунок поточних активів. Визнано, що поточні активи мають вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним.

Величина цього показника має перевищувати 100%. Нормальне обмеження показника 2,0-2,5 , це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань повинно доводитися не менше, ніж дві гривні ліквідних коштів [15]. Таке ж нормативне значення даного показника затверджено методичними рекомендаціями НБУ та ДПС [14].

Для підвищення коефіцієнта поточної ліквідності необхідно поповнювати реальний власний капітал і стримувати зростання позаоборотних активів і довгострокової дебіторської заборгованості. Коефіцієнт поточної ліквідності відображає прогноз платоспроможності на відносно віддалену перспективу.

В економічно розвинутих країнах значення коефіцієнта поточної ліквідності знаходиться в межах 150%, в Україні в середньому по підприємствах його значення дорівнює 105%.

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності є меншим 100%, то це означає, що робочий капітал від’ємний і частина довгострокових активів профінансована за рахунок короткострокового капіталу, а отже підприємство порушує правила фінансування, і йому загрожує неплатоспроможність.

Поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв'язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури [12].

Информация о работе Аналіз фінансової стікості підприємства (на матеріалах ВАТ «Горохівський цукрувий завод»)