5. Забезпечення мінімізації
рівня ризиків, пов'язаних з
інвестиційною діяльністю. У процесі
реалізації цього напрямку інвестиційної
політики повинні бути в першу
чергу ідентифіковані і оцінені
ризики, властиві кожному конкретному
об'єкту інвестування. За результатами
оцінки проводиться ранжирування
окремих об'єктів інвестування
по рівню їх ризиків і відбираються
для реалізації ті з них,
які за інших рівних умовах
забезпечують мінімізацію інвестиційних
ризиків. Поряд з ризиками окремих
об'єктів інвестування оцінюються
фінансові ризики, пов'язані з
інвестиційною діяльністю в цілому.
Ця діяльність пов'язана з відволіканням
власного капіталу у великих
розмірах і, як правило, на
тривалий період, що може призвести
до зниження рівня платоспроможності
підприємства по поточних зобов'язаннях.
Крім того, фінансування
окремих інвестиційних проектів
реалізується часто за рахунок залучення
значного обсягу позикового капіталу,
що може призвести до зниження рівня
фінансової стійкості підприємства
в довгостроковому періоді. Тому
в процесі формування інвестиційної
політики слід заздалегідь прогнозувати,
який вплив інвестиційні ризики нададуть
на прибутковість, платоспроможність
і фінансову стійкість підприємства.
6. Забезпечення ліквідності
інвестицій. Здійснюючи Інвестиційну
діяльність слід передбачати,
що в силу суттєвих змін
зовнішнього інвестиційного середовища,
кон'юнктури інвестиційного ринку
або стратегії розвитку підприємства
в майбутньому періоді по окремих
об'єктах інвестування може різко
знизитися очікувана дохідність,
підвищитися рівень ризиків, знизитися
значення інших показників інвестиційної
привабливості для підприємства.
Це потребує прийняття рішення
про своєчасне вихід ряду об'єктів
інвестування з інвестиційної
програми підприємства (шляхом їх
продажу) і реінвестування капіталу.
З цією метою по кожному
об'єкту інвестування повинна
бути оцінена ступінь ліквідності
інвестицій. За результатами оцінки
проводиться ранжирування окремих
реальних інвестиційних проектів
і фінансових інструментів інвестування
за критерієм їх ліквідності.
За інших рівних умовах відбираються
для реалізації ті з них,
які мають найбільший потенційний
рівень ліквідності.
7. Визначення необхідного
обсягу інвестиційних ресурсів (інвестованого
капіталу) і оптимізація структури
їх джерел. У процесі реалізації
цього напрямку інвестиційної
політики підприємства прогнозується
загальна потреба в інвестиційних
ресурсах (витратах капіталу), необхідних
для здійснення інвестиційної
діяльності у передбачених обсягах
(по окремих етапах її здійснення);
визначається можливість формування
цих ресурсів за рахунок власних
фінансових джерел; виходячи з
ситуації на ринку капіталу (або
на ринку грошей) визначається
доцільність залучення для інвестиційної
діяльності позикових фінансових
коштів. У процесі оптимізації
структури джерел формування
інвестиційних ресурсів забезпечується
раціональне співвідношення власних
і за приймальних джерел фінансування
за проектами і в цілому
за інвестиційною програмою з
метою запобігання зниження фінансової
стійкості і платоспроможності
підприємства в майбутньому періоді.
8. Формування і оцінка
інвестиційного портфелю підприємства.
З урахуванням можливого залучення
об'єму інвестиційних ресурсів, а
також оцінки інвестиційної привабливості
(інвестиційних якостей) окремих
об'єктів інвестування проводиться
формування сукупного інвестиційного
портфеля підприємства (програми
реальних або портфеля фінансових
інвестицій). При цьому визначаються
принципи його формування з
урахуванням менталітету фінансових
менеджерів (їх відношення до
рівня допустимих фінансових
ризиків), а потім сукупний інвестиційний
портфель оцінюється в цілому
по рівню прибутковості, ризику і ліквідності.
Сформований інвестиційний портфель підприємства
розглядається як сукупність його інвестиційних
програм, що реалізуються в майбутньому
періоді.
9. Забезпечення шляхів
прискорення реалізації інвестиційних
програм. Намічені до реалізації
інвестиційні програми повинні
бути виконані якнайшвидше виходячи
з наступних міркувань: перш
за все, високі темпи реалізації
кожної інвестиційної програми
сприяють прискоренню економічного
розвитку підприємства в цілому;
крім того, чим швидше реалізується
інвестиційна програма, тим швидше
починає формуватися додатковий
чистий грошовий потік у вигляді
прибутку і амортизаційних відрахувань;
прискорення реалізації інвестиційних
програм скорочує терміни використання
позикового капіталу (зокрема за
тим реальним інвестиційним проектам,
які фінансуються із залученням
позикових коштів); нарешті, швидка
реалізація інвестиційних програм
сприяє зниженню рівня систематичного
інвестиційного ризику, пов'язаного
з несприятливим зміною кон'юнктури
інвестиційного ринку, погіршенням
зовнішньої інвестиційного середовища.
Специфіка використання капіталу
в процесі реальних і фінансових
інвестицій підприємства визначає особливості
управління ними, які вимагають спеціального
розгляду.
35. Форми реальних інвестицій
та особливості управління ними.
Основу інвестиційної
діяльності підприємства становить
реальне інвестування. На більшості
підприємств це інвестування є в сучасних
умовах єдиним напрямком інвестиційної
діяльності. Це визначає високу роль управління
реальними інвестиціями в системі інвестиційної
діяльності підприємства.
Здійснення реальних інвестицій
характеризується низкою особливостей,
основними з яких є:
1. Реальне інвестування
є головною формою реалізації
стратегії економічного розвитку
підприємства. Основна мета цього
розвитку забезпечується здійсненням
високоефективних реальних інвестиційних
проектів, а сам процес стратегічного
розвитку підприємства являє
собою не що інше, як сукупність
реалізовуються у часі цих
інвестиційних проектів. Саме ця
форма інвестування дозволяє
підприємству успішно проникати
на нові товарні і регіональні
ринки, забезпечувати постійне
зростання своєї ринкової вартості.
2. Реальне інвестування
знаходиться в тісному взаємозв'язку
з операційною діяльністю підприємства.
Завдання збільшення обсягу виробництва
і реалізації продукції, розширення
асортименту вироблених виробів
і підвищення їх якості, зниження
поточних операційних витрат
вирішуються, як правило, в
результаті реального інвестування.
У свою чергу, від реалізованих
підприємством реальних інвестиційних
проектів багато в чому залежать
параметри майбутнього операційного
процесу, потенціал зростання
обсягів його операційної діяльності.
3. Реальні інвестиції
забезпечують, як правило, більш
високий рівень рентабельності
в порівнянні з фінансовими
інвестиціями.
Ця здатність генерувати
більшу норму прибутку є одним
із спонукальних мотивів до підприємницької
діяльності в реальному секторі
економіки.
4. Реалізовані реальні
інвестиції забезпечують підприємству
стійкий чистий грошовий потік.
Цей чистий грошовий потік
формується за рахунок амортизаційних
відрахувань від основних засобів
і нематеріальних активів навіть
в ті періоди, коли експлуатація
реалізованих інвестиційних проектів
не приносить підприємству прибуток.
5. Реальні інвестиції
схильні до високого рівня
ризику морального старіння. Цей
ризик супроводжує інвестиційну
діяльність як на стадії реалізації
реальних інвестиційних проектів,
так і на стадії постінвестіціонной
їх експлуатації. Стрімке технологічний
прогрес сформував тенденцію до збільшення
рівня цього ризику в процесі реального
інвестування.
6. Реальні інвестиції
мають високу ступінь проти-воінфляціонной
захисту. Досвід показує, що в умовах інфляційної
економіки темпи зростання цін на багато
об'єктів реального інвестування не тільки
відповідають, але в багатьох випадках
навіть обганяють темпи зростання інфляції,
реалізуючи ажіотажний інфляційний попит-підприємців
на матеріалізовані об'єкти підприємницької
діяльності.
7. Реальні інвестиції
є найменш ліквідними. Це пов'язано
з вузькоцільовий спрямованістю більшості
форм цих інвестицій, практично не мають
у незавершеному вигляді альтернативного
господарського застосування. У зв'язку
з цим компенсувати в фінансовому відношенні
невірні управлінські рішення, пов'язані
з початком здійснення реальних інвестицій,
вкрай складно.
Реальні інвестиції
здійснюються підприємствами в різноманітних
формах
1. Придбання цілісних
майнових комплексів.
Воно представляє собою
інвестиційну операцію великих підприємств,
що забезпечує галузеву, товарну
або регіональну диверсифікацію
їх діяльності. Ця форма реальних інвестицій
забезпечує зазвичай "ефект синергізму",
який полягає у зростанні сукупної
ринкової вартості активів підприємств
(в порівнянні з їх балансовою вартістю)
за рахунок можливостей більш
ефективного використання їх загального
фінансового потенціалу, взаємодоповнення
технологій та номенклатури продукції,
що випускається, можливостей зниження
рівня операційних витрат, спільного використання
збутової мережі на різних регіональних
ринках та інших аналогічних чинників.
2. Нове будівництво. Воно
представляє собою інвестиційну
операцію, пов'язану з будівництвом
нового об'єкту із закінченим
технологічним циклом по індивідуально
розробленому або типовому проекту
на спеціально відведених територіях.
До нового будівництва підприємство
вдається при кардинального збільшення
обсягів своєї операційної діяльності
в майбутньому періоді, її галузевої,
товарної або регіональної диверсифікації
(створення філій, дочірніх підприємств
тощо).
3. Реконструкція. Вона
представляє собою інвестиційну
операцію, пов'язану з істотним
перетворенням всього виробничого
процесу на основі сучасних
науково-технічних досягнень. Її
здійснюють у відповідності з
комплексним планом реконструкції
підприємства з метою радикального
збільшення його виробничого
потенціалу, істотного підвищення
якості продукції, що випускається,
впровадження ресурсозберігаючих
технологій і т.п. У процесі
реконструкції може здійснюватися
розширення окремих виробничих
будівель і приміщень (якщо
нове технологічне обладнання
не може бути розміщено в
діючих приміщеннях); будівництво
нових будівель і споруд того
ж призначення замість ліквідованих
на території діючого підприємства,
подальша експлуатація яких з
технологічних або економічних
причин визнана недоцільною.
4. Модернізація. Вона представляє
собою інвестиційну операцію, пов'язану
з удосконаленням і приведенням
активної частини виробничих
основних засобів в стан, що
відповідає сучасному рівню здійснення
технологічних процесів, шляхом
конструктивних змін основного
парку машин, механізмів та
устаткування, використовуваних підприємством
у процесі операційної діяльності.
5. Оновлення окремих видів
устаткування. Воно представляє
собою інвестиційну операцію, пов'язану
із заміною (у зв'язку з фізичним
зносом) або доповненням (у зв'язку
зі зростанням обсягів діяльності
або необхідністю підвищення
продуктивності праці) наявного
парку обладнання окремими новими
їх видами, не міняють загальної
схеми здійснення технологічного
процесу. Оновлення окремих видів
устаткування характеризує в
основному процес простого відтворення
активної частини виробничих
основних засобів.
6. Інноваційне інвестування
в нематеріальні активи. Воно
представляє собою інвестиційну
операцію спрямовану на використання
в операційній і видах діяльності
підприємства нових наукових
і ехнологічних знань з метою досягнення
комерційного успіху.
Інноваційні інвестиції в
нематеріальні активи здійснюються
в двох основних формах: а) шляхом придбання
готової науково-технічної продукції
та інших прав (придбання патентів
на наукові відкриття, винаходи, промислові
зразки і товарні знаки; придбання
ноу-хау; придбання ліцензій на Френ-чайзінг
і тощо), б) шляхом розробки нової науково-технічної
продукції (як у рамках самого підприємства,
так і на його замовлення відповідними
інжиніринговими фірмами). Здійснення
інноваційного інвестування в нематеріальні
активи дозволяє істотно підвищити технологічний
потенціал підприємства у всіх сферах
його господарської діяльності.
7. Інвестування приросту
запасів матеріальних оборотних
активів. Воно представляє собою
інвестиційну операцію, спрямовану
на розширення обсягу використовуваних
операційних оборотних активів
підприємства, що забезпечує тим
самим необхідну пропорційність
(збалансованість) у розвитку
позаоборотних і оборотних операційних
активів у результаті здійснення інвестиційної
діяльності. Необхідність цієї форми інвестування
пов'язана з тим, що будь-яке розширення
виробничого потенціалу, що забезпечується
раніше розглянутими формами реального
інвестування, визначає можливість випуску
додаткового обсягу продукції. Однак ця
можливість може бути реалізована тільки
при відповідному розширенні обсягу використання
матеріальних оборотних активів окремих
видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
малоцінних і швидкозношуваних предметів
тощо).