Облік інветнтаризаційної роботи

Для проведення інвентаризаційної  роботи на підприємствах, розпорядчим  документом їх керівника створюються  постійно діючі інвентаризаційні комісії  у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

1.2. Науково-нормативне забезпечення обліку, контролю і аналізу інвентаризаційної роботи

 

Проведення інвентаризаційних  процедур базується на нормативних актах, відповідно до періодичності та об’єктів її проведення. Без вивчення нормативних актів неможливо провести інвентаризацію як таку, що є законодавчо обґрунтованою.

Відповідно до ст. 10 Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV [14] підприємства зобов’язані для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно з п. 11 Інструкції № 69 [43] проведення інвентаризації підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями, незалежно від форм власності, здійснюється у порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затверджене постановою КМУ від 02.03.1993 р. № 158, з урахуванням особливостей, наведених в підпунктах 11.1 – 11.12 Інструкції № 69.

Обов'язковість проведення інвентаризації на кожному підприємстві встановлена  Законом України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Нормативними документами (додаток  А) що регулюють порядок і  строки проведення інвентаризації на підприємствах, є:

1. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

2. Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене постановою КМУ від 02.03.93 р. № 158.

3. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.

4. Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств (лист Міністерства аграрної політики України від 04.12.03 р. № 37-27-12/14023).

Відповідно до ст. 10 Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»[38], для того щоб забезпечити достовірність даних бух обліку та фінансової звітності, підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань. Саме інвентаризація дозволяє перевірити та документально підтвердити наявність, стан та оцінку активів та зобов’язань підприємства, що, своєю чергою, забезпечує повну достовірність їх показників у бухгалтерській звітності. Також інвентаризації підлягають майно та ТМЦ, що не належать підприємству, наприклад орендовані, передані підприємству на відповідальне зберігання (у бух обліку підприємства вони обліковуються на позабалансових рахунках).

Для забезпечення достовірності даних  бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, при якій перевіряються та документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Звітність, не підтверджена результатами інвентаризації, може розглядатися як недостовірна і недійсна, оскільки складена без дотримання вимог чинного законодавства.

Мурашко О.В. зазначає, що проведення інвентаризації є обов'язковим:

1) при передачі майна державного підприємства в оренду, викупі або продажу, приватизації державного майна, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство;

2) у випадках реорганізації або ліквідації підприємства;

3) при зміні матеріально відповідальних осіб - на день приймання-передачі справ;

4) при виявленні фактів розкрадань, зловживань або зіпсуття майна - відразу ж після встановлення таких фактів;

5) на вимогу судово-слідчих органів;

6) після пожежі, стихійного лиха, повеней, техногенних аварій та інших надзвичайних подій;

7) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів;

8) при переоцінці майна;

9) перед складанням річної фінансової звітності - для визначення реальної вартості об'єктів за статтями балансу;

10) за площами закріплених за господарством земельних угідь, при зміні площ землекористування (здача або прийняття в оренду, виділення земельних паїв та ін.);

11) за майном та ТМЦ, які не належать підприємству, а їх облік ведеться на забалансових рахунках;

12) в інших випадках, передбачених законодавством [69, с. 189].

Причинами для проведення інвентаризацій контролюючими (у т.ч. податковими) органами можуть послужити відомості: про ухилення платника податків від сплати податків; грубе порушення правил ведення бухгалтерського обліку або ухилення від його ведення; недостовірність фінансової звітності (непорівнянність даних у Балансі та Головній книзі тощо); зміну оцінки дебіторської заборгованості; наявність виправлень у касових і банківських документах; одержання збитків тривалий час; інші сумнівні факти діяльності підприємства.

Відповідно до Методичних рекомендацій від 04.12.03 р. підприємствам агропромислового виробництва слід проводити інвентаризацію в строки, зазначені в табл. 1.2 [67, с. 64].

Відповідальність за організацію  інвентаризації, правильне та своєчасне  її проведення покладено на керівників (власників) підприємств.

Правове регулювання порядку визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, здійснюється згідно зі статтею 135-3 КЗпП, нормами Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»№ 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. і затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січня 1996 р. Порядком визначення розміру

 

Таблиця 1.2.

Строки проведення інвентаризації

№ п/п		Види активів та зобов’язань				Строк проведення у звітному році		Балансовий рахунок(субрахунок)		Періодичність
1		2				3		4		5
1		Основні засоби (за винятком тварин)				Не раніше 1 жовтня		101 – 106, 108, 109(131, 132)		Не менше 1 разу на рік
2		Земельні угіддя, землі  водного фонду, будівлі, споруди (у т. ч. гідротехнічні) та інші нерухомі об’єкти основних засобів				*		101 – 103, 108, 109		1 раз на три роки
2.1		- бібліотечні фонди				*		111		Не менше 1 разу на 5 років
3		Нематеріальні активи				Не раніше 1 грудня		12(133)		Не менше 1 разу на рік
4		Незавершені капітальні вкладення				Не раніше 1 грудня		15, 16		-//-
5		Незавершене виробництво  та напівфабрикати власного виробництва, у тому числі:				Перед складанням річних звітів		211		1 раз на рік
	- незавершене виробництво  по рослинництву			На 1 листопада
	- яйця птиці в інкубаторах			На 1 січня			212,213			1 раз на рік
	- незавершене виробництво  в рибництві			На дату вилову			212,213			*
	- незавершене виробництво  в промислових, допоміжних, інших  виробництвах і господарствах			На 31 грудня			23, 24, 25			1 раз на рік
	- напівфабрикати власного  виробництва			На 31 грудня			25			1 раз на рік
6	Плодові розсадники та насадження			До настання зими, у IV кварталі			211			1 раз на рік
7	Незакінчений капітальний  ремонт і витрати майбутніх періодів			На 31 грудня			15, 39			Не менше 1 разу на рік
8	Дорослі продуктивні  тварини, робоча худоба, молодняк тварин, тварини на відгодівлі, птиця, кролі, звірі, піддослідні тварини			На 1 квітня, на 1 липня, на 1 вересня, на 31 грудня			107,212,213			Не менше 1 разу на квартал
9	Бджолосім’ї та кормові  запаси меду у вуликах			Навесні та восени			212,213,27			Не менше 2 разів на рік
10	Корми, насіння, мінеральні та органічні добрива, гербіциди, пестициди  та інші засоби захисту рослин			1 -й раз - не пізніше  1 липня та 2-й раз - не пізніше  1 грудня			20			Не менше 2 разів на рік
11	Продукція сільськогосподарського виробництва (за винятком кормів, насіння, шкіро - та хутросировини, готових виробів, продукції промислових та інших  виробництв і господарств)			Не раніше 1 жовтня (як правило, на 1 грудня)			21,26, 27			Не менше 1 разу на рік
12	Малоцінні та швидкозношувані  предмети			Не раніше 1 жовтня			22			Не менше 1 разу на рік
Продовження таблиці 1.2.
1			2		3				4		5
13			Нафтопродукти		*				203		Не менше 1 разу на місяць
14			Дорогоцінні метали		*				209		Не менше 2 разів на рік
15			Сировина для переробки в допоміжних виробництвах і промислах: запасні частини, матеріали для ремонтів, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали та обладнання, інші матеріали		Не раніше 1 жовтня				20		Не менше 1 разу на рік
16			Продукти харчування в дитячих дошкільних установах, їдальнях, буфетах		*				21,27,28		Щомісяця
17			Грошові кошти, грошові  документи, цінні папери та бланки суворої  звітності		*				30,31,33		Не менше 1 разу на квартал
18			Розрахунки за платежами  в бюджет, іншими обов'язковими внесками і платежами		*				64, 65		Не менше 1 разу на квартал
19			Розрахунки з дебіторами і кредиторами		*				36, 37, 38, 63, 68		Не менше 2 разів на рік

 

збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Крім зазначених нормативно-правових джерел, слід керуватися роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 р.

Залежно від причин та способу проведення інвентаризації можуть бути раптовими або плановими. Власне, назва інвентаризації говорить сама за себе: раптові інвентаризації проводять у випадках, що вимагають спонтанності перевірки, наприклад при встановленні факту крадіжок чи псування матеріальних цінностей, за приписом судово-слідчих органів тощо. До таких інвентаризацій не готуються.

До планових інвентаризацій готуються, їх проводять відповідно до затвердженого  плану або в разі зміни матеріально  відповідальних осіб (далі – МВО) на підприємстві, а також – обов’язково – перед складанням річної фінансової звітності.

Рішення, наскільки часто необхідно  проводити інвентаризацію (крім випадків, коли її проведення є обов’язковим відповідно до законодавства), на кожному  конкретному підприємстві приймає  його керівник (власник). Рішення керівника про періодичність проведення інвентаризації може зазначатися як в окремому наказі по підприємству, так і в наказі про його облікову політику.

При цьому саме на керівника (власника) насамперед покладена відповідальність за організацію інвентаризації на підприємстві. Періодичність інвентаризацій та їх об’єкти можуть бути різними, однак законодавством встановлено випадки, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Проведення річної інвентаризації є обов’язковою вимогою, бо саме її результати є підтвердженням даних річної звітності підприємства. Несвоєчасне та неякісне проведення інвентаризації, згідно зі ст. 164/2 КпАП, є порушенням законодавства з фінансових питань та передбачає накладення на винну особу (нею в цьому випадку є керівник (власник) підприємства) штрафу в розмірі від 8 до 15 н.м.д.г. (136 – 255 грн.).

Також, згідно з Інструкцією №69, повинна проводитися інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих  об’єктів основних фондів періодичністю  один раз на три роки, а бібліотечних фондів – один раз на п’ять років.

Важливим і доволі складним питанням у процесі притягнення працівників  до матеріальної відповідальності є  визначення розміру шкоди. Основними  чинниками, які впливають на вирішення  цього питання є:

• розмір прямої дійсної шкоди, заподіяно працівником підприємству;
• характер шкоди та конкретні обставини її спричинення;
• ступінь вини заподіювача шкоди та його майновий стан;
• характер виробничої діяльності підприємства;
• вид матеріальної відповідальності, що буде застосовуватися у конкретному випадку

Подальші дослідження повинні  бути спрямовані на удосконалення шляхів реформування трудового законодавства, у тому числі і норм, що регулюють  матеріальну відповідальність. Крім того, потребують розробки нові концептуальні підходи щодо правового регулювання питань матеріальної відповідальності.

У чинному Кодексі Законів про  працю України, детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі, у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання матеріальної відповідальності сторін колективних трудових правовідносин.

Актуальними залишаються і зміни  у нормативних актах щодо питань визначення розмірів і порядку відшкодування сторонами заподіяної шкоди, врегулювання строків позовної давності з питань матеріальної відповідальності та ін. відповідно до сучасних економічних реалій.

Під час інвентаризації основних засобів  станом на 1 квітня 2011 року з метою нарахування амортизації за нормами ПКУ при визначенні переоціненої вартості враховується переоцінка, проведена у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (крім суми дооцінки основних засобів, яка проведена після 1 січня 2010 року, що не включається до переоціненої вартості) (п. 6 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ).

У порівнянні з переліком витрат, які підлягають амортизації згідно з п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» у п. 144. 1 ст. 144 Розділу ІІІ ПКУ зазначений перелік уточнено та доповнено такими видами витрат, як:

- витрати на придбання довгострокових  біологічних активів для використання  в господарській діяльності;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету;

- сума переоцінки вартості основних  засобів; 

- вартість безоплатно отриманих  об'єктів енергопостачання, газо- і  тепло-забезпечення, водопостачання, каналізаційних  мереж, побудованих споживачами  на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Серед принципово нових видів витрат, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період, відповідно до п. 144.2 ст. 144 Розділу ІІІ ПКУ чітко передбачено витрати платника податку на ліквідацію основних засобів. Підпунктом 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Розділу ІІІ ПКУ встановлено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів передбачені П(С)БО № 7 «Основні засоби», а саме: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта основних засобів [87].