Аналіз недоліків ринкового механізму

      По-друге, технічний прогрес стимулює концентрацію виробництва. Ефективні нові технології дають змогу кільком великим фірмам задовольняти потреби країни у певному продукті.

      Ці  та деякі інші обставини спричиняють  виникнення недосконалих структур ринку  та монополізацію економіки.

      Як  нам уже відомо, за недосконалої конкуренції ефективність ринкової системи як механізму раціонального розподілу ресурсів зменшується. Суверенітет виробників і постачальників ресурсів на монополізованих ринках витісняє суверенітет споживачів. «Невидима рука» ринку на цих ринках втрачає силу, а водночас і здатність розподіляти ресурси відповідно до потреб суспільства. Виникнення недосконалих ринкових структур — одна із головних недоліків ринкового механізму. Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніша, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки. [10]

      Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг  і структура тої інформації про  конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим менше  такої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов'язано з динамікою цін. Якщо за досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно від коливань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкої фіксації й змінюються не так часто. Типовим є так зване лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів з приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами й індивідуалізації.

      Порівняємо характерні ознаки досконалої і недосконалої конкуренції (табл. 1).

                           Таблиця 1

Типи  ринкових структур

      Досконала або чиста конкуренція — це ситуація на ринку, де представлено велику кількість продавців і покупців ідентичного (стандартизованого) товарного продукту, тобто практично однорідного продукту з однаковими споживчими властивостями. Таким стандартизованим товарним продуктом можуть бути, наприклад, цукор, пшениця певного сорту, акції фірми, цемент певної марки. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати ціну, яка перевищує ринкову, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість товару в інших продавців за ринковою ціною.[4]

      Характерні  ознаки досконалої конкуренції:

      • велика кількість незалежних учасників  обміну — продавців і покупців;

      • стандартизований (однорідний) тип продукту, це означає, що продукт одного виробника ідентичний продукту іншого виробника;

      • наявність повної інформації в учасників  обміну. Покупці повинні мати відомості  про існуючих продавців, ціни їх продукції, інші умови реалізації. Якщо хтось  із них підвищить ціну на свою продукцію, то втратить покупців.

      • мобільні ресурси, тобто вільне входження  у галузь виробництва і можливість такого самого вільного виходу з неї. Початок виробництва продукту і  кінець (вихід з виробництва) не завжди помітний, особливо якщо йдеться про сільськогосподарську продукцію, оскільки пшениця, ячмінь і соя — це різні ринки. Фермер може зайнятися вирощуванням пшениці або використати ресурси для вирощування сої, хоча земля фізично не змінюється, її використання відповідає розумінню входження і виходу з ринку. Мова йде про умови ринку, а не про фізичні засоби виробництва;

      У реальному господарюванні досконала  конкуренція може існувати лише як епізод, окремий момент тому, що розвиток конкурентних відносин об'єктивно веде до появи монополії. Чому? По-перше, тому, що конкуренція виходить з прагнення отримати максимальний прибуток, а цей інтерес може бути досягнутий лише створенням переваг для себе проти інших. З механізму, який сприяє висуванню кращих, вона перетворюється на механізм подавлення кращих сильнішим. Не треба забувати, що суті конкуренції відповідає "жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі методи боротьби, як підкуп, шантаж, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство конкурентів тощо. По-друге, конкуренція за своєю природою передбачає монополію тому, що вона споконвічне спирається на приватну власність, а власність - це монополія володіння, користування і розпорядження чимось. Утворення монополії веде до порушення механізму ринкового ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція, деформована наявністю монополій, є недосконалою. У зв'язку з цим варто відзначити, що та похвала досконалій (вільній) конкуренції, яка лунає в наших засобах масової інформації і в багаточисельній "новітній" навчальній літературі, зовсім недоречна. Досконалої конкуренції ніколи не було і, тим більше, її немає й не може бути тепер. в "Економіці", сучасна система є змішаною системою державного й приватного підприємництва, монополії і конкуренції. У реальному житті монополізація економіки відбувається найрізноманітнішими методами (способами) і проявляється в багато чисельних видах і формах.[9]

      Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм виробляють основну  масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни. Вона виявляється у формі монополії і монопсонії. Монополія — це виключне право на виробництво, торгівлю тощо, яке належить одній особі, групі осіб або державі. Вона виникає, коли окремий виробник займає домінуюче становище і контролює ринок певного товару. Монополія впливає на ціну за допомогою зміни обсягів виробництва та величини закупівель. Монопсонія — це домінуюче становище споживача на ринку. Монополія і монопсонія — це крайні випадки недосконалої конкуренції. Основними типами недосконалої конкуренції є монополістична й олігополістична конкуренція.

      Монополістична  конкуренція

      За  умов монополістичної конкуренції  велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.

      Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

      За  такої моделі ринку фірми прагнуть розширяти свою область переваг  шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передовсім за допомогою  товарних знаків, найменувань і рекламної  кампанії, які наголошують на відмінностях товарів.

      Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої за наступними ознаками:

• на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;
• для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;
• підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;
• доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренції утруднений через наявність переваг.[4]

      Олігополістична конкуренція

      Олігополія  характеризується небагато-чисельністю учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".[19]

      За  умов олігополії можуть вироблятися  як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

      Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніша, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

      У теперішній економіці панує недосконала конкуренція. Вона переважає в галузі, в якій окремі продавці мають певний контроль за ціною продукції цієї галузі. У недосконалого конкурента є певна свобода дій стосовно його цінових рішень.

      Недосконала конкуренція — конкуренція між крупними компаніями (всередині   монополізованого  сектора,   між   членами   групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це  боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел  сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною   власністю  (патентами,  ліцензіями   тощо),   її найважливіші  риси — монопольне встановлення високих  цін  і  привласнення на цій основі монопольно високих прибутків. Особливістю недосконалої конкуренції є й те,  що  вона  все більше  переміщається зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва,  з галузевого на міжгалузевий рівень. Це  означає,  що недосконала конкуренція базується на впровадженні нових  досягнень науки  і  техніки у виробництво і спрямована на поліпшення  якості продукції. Тому розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції.[20]

      Цінова  конкуренція  -  боротьба  між  товаровиробниками   за споживача  через  зменшення витрат виробництва,  зниження  цін  на товари і послуги  без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені,   поки  товар  завоює  ринок  збуту,  а  відтак   значно підвищують їх), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.  Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація   (наприклад,  диктат  транспортних   компаній   при перевезенні сільськогосподарської продукції, що швидко  псується), за  якої  один  і той же товар або послугу продають різним  групам покупців за неоднаковими цінами.[16]

      Нецінова  конкуренція  —  боротьба між  товаровиробниками  за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у   виробництво,  що  зумовлює  поліпшення  якості  продукції,  її асортименту. Для завоювання більших ринків збуту компанії також подовжують термін  гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям  та ін. Здебільшого нецінова конкуренція має місце в умовах панування олігополістичної  структури  монополій.  У  процесі   конкурентної боротьби   олігополії  укладають  між  собою  як  відкриті   угоди картельного   типу,  так  і  таємні,  негласні  угоди.   Неціновій конкуренції властива певна стабільність цін (оскільки відбувається їх   узгодження  між  кількома  могутніми  компаніями,  так  зване «лідерство  в  цінах»).  Нецінова конкуренція  повніше  відображає інтереси споживачів. Різновид  недосконалої конкуренції — нечесна конкуренція,  що ведеться  переважно  неекономічними методами  (підкуп  чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть диверсії проти конкурента). Залежно  від форми і видів конкуренції формуються  відповідні види  цін.  В умовах панування монополій встановлюються насамперед монопольно  високі  та монопольно низькі ціни.  Монопольно  високу ціну  встановлює товаровиробник, який є монополістом у виробництві та  на  ринку,  обмежує конкуренцію, порушує права споживачів  і отримує внаслідок цього високі прибутки. Монопольно  низьку ціну встановлює товаровиробник під тиском монополістів.  Такого тиску зазнають дрібні та середні  фірми  при укладанні   контрактів  з  монополіями,  дрібні  фермери   —   від транспортних     і    промислових    компаній     при     доставці сільськогосподарської продукції на ринок та під час її  переробки. Так,  для  дрібних фермерських господарств США, що спеціалізуються на  виробництві молока, типовою є ситуація, коли з кожного долара, який  споживачі заплатили за один літр молока, вони отримують лише приблизно 35 центів.[15]

         Зауважимо, що в сучасних розвинутих країнах великим фірмам небезпечно зловживати своїм монопольним становищем: діють антимонопольні закони, уряди, здійснюючи антимонопольну політику, перешкоджають монополізації цін і контролю над пропонуванням, цим самим зменшуючи доходи монополістичних об’єднань. Розвиток антимонопольного законодавства та його дотримання може сприяти розвитку та підтриманню досконалої конкуренції.

      В сучасних умовах «недосконала конкуренція» в основному використовується для характеристики монополістичного сектору. Самуєльсон П. називає немонополізовані галузі «хворими», переповненими дрібними капіталами, з високими витратами виробництва та дрібною прибутковістю. «на жаль, – зауважував П. Самуєльсон, – в більшості хронічно перенаселених галузях ринкова конкуренція доволі далека від досконалості. Економічні наслідки такої форми недосконалої конкуренції  можуть бути гірші аніж при повній монополії. При цьому він признає економічну й соціальну недосконалість монополій та олігополій у зв’язку з їх практикою підвищення цін та скорочення виробництва. Дж. Гєлбрейт розглядає якість недосконалої конкуренції в умовах дрібного бізнесу чи «недозрілих» монополій початку XX ст. При цьому недосконалість проявляється в більших розмірах ризику та невизначеності, котрі призводять до значних втрат, банкрутств та безробіття. Він вважає, що конкуренція приймає досконалий характер при переході до сучасного господарства «зрілих» монополій, котрі, за його думкою, прагнуть не до максимізації прибутку, а до мінімізації ризику та до досягнення стійких темпів росту.[20]