Сутність прибутку як економічної категорії

Щоб зрозуміти  як вплинуть оптимізаційні заходи при  зменшенні операційних витрат, запропоновані  у попередньому підпункті, на діяльність підприємства в наступному звітному періоді необхідно провести процедуру планування.

Фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції  та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового  планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними  завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення операційного прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні  питання в управлінні оперативним прибутком, зокрема:

• яким чином можна мінімізувати операційні витрати;
• чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;
• чи доцільно використовувати нові технології і обладнання;
• як можна зменшити адміністративні витрати;
• яким чином можна регулювати витрати на збут;
• як повинен здійснюватися розподіл та використання операційного прибутку на підприємстві;
• як забезпечується реальна збалансованість оперативного прибутку і витрат підприємства.

Здійснюючи аналіз витрат підприємства в певний момент часу виходимо з того, що всі витрати поділяються на змінні та постійні, сума яких дає загальні витрати [43].

Змінні - витрати, загальна сума яких за поточний період залежить від обсягу виробленої продукції (збільшується або зменшується при зростанні або, відповідно, падінні обсягів виробництва). Наприклад витрати на сировину, матеріали, тару. Змінні витрати однакові для кожної додаткової одиниці продукції (рис 3.2).

Постійні - витрати, загальна величина яких за поточний період не змінюється, або майже не змінюється при зміні обсягів і структури виробництва. Наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, зарплата управлінського персоналу. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Збільшення постійних витрат має місце також за умов  інфляційних процесів в інфляційному середовищі. Постійні витрати інколи називають періодичними, так як вони незмінні тільки відносно певного конкретного періоду часу [25].

Класифікація витрат за цією ознакою  дозволяє оцінити зміну поточних витрат на виробництво продукції при збільшенні обсягів її виробництва  та реалізації та має важливе значення  при розрахунках точки беззбитковості. Деякі витрати складно віднести до постійних чи до змінних, оскільки вони містять в собі і постійну, і змінну частину. Такі витрати називають змішаними.

Окрім того, постійні і змінні витрати на виготовлення продукції можна поділити на операційні й додаткові адміністративні (рис.3.2)

 

Змінні витрати	Матеріали та комплектувальні Машини та механізми Заробітна платня виробничих працівників Транспортні витрати Комісійні винагороди	Операційні витрати
Постійні витрати	Оренда. Амортизація та лізинг освітлення та опалення Заробітна платня менеджерів Реклама, прибирання та охорона Страхування
	Вартість кредиту Непередбачені витрати Податки	Додаткові адміністративні витрати

Рис.3.2 Види змінних і постійних витрат

 

Як відомо для  визначення точки беззбитковості, та подальшого аналізу ефективного  вкладання витрат у виробництво  та реалізацію продукції потрібно  використовувати дані змінних та постійних витрат підприємства у розрахунку на одиницю продукції, а також ціну за одиницю, тому розрахуємо і сплануємо їх в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Планові показники витрат

№	Показники	Рівень показника		(+,-)
		2011	2012
1	Змінні витрати	1251,41	1665,93	414,52
2	Постійні витрати	752,56	998,84	246,28
3	Ціна одиниці  продукції	1961,09	2546,71	585,62
4	Маржинальний  дохід на одиницю продукції	709,68	880,78	171,1
5	Маржинальний  дохід на одиницю продукції	709,68	880,78	171,1
6	Коефіцієнт  маржинального доходу	0,36	0,35	-0,01
7	Точка беззбитково  без (тонн)	1,06	1,13	0,07
8	Поріг рентабельності	2090,9	2853,8	762,9

Для переходу  у вартісні вимірники  застосовуємо коефіцієнт маржинального доходу за допомогою якого визначаємо  той обсяг реалізованої продукції в тис грн. який забезпечить покриття витрат і при цьому не призведе до збитку.

 В результаті  звернемо увагу на те, що  ціна  реалізації хлібокомбінатівської  продукції є нижчою від тої,  яка б забезпечила хоча б покриття збитків на 307,09 грн. у 2011 році. Отже, враховуючи розрахунки на одну тонну продукції при її реалізації беззбитковим  для підприємства є  випуск тонни за 2090,9 грн.  у 2011 році та 2853,8 грн. у 2012 році. Менеджерам   в процесі прийняття рішень слід усвідомлювати  невизначену природу майбутніх цін, витрат та обсягів продаж та оцінювати такий показник як запас фінансової міцності. У випадку з хлібокомбінатом  неможливо  знижувати обсяги реалізації продукції  до появи збитків, так як  у двох роках при наявному вироблені продукції спостерігаються  збитки, тобто потрібно навпаки випускати більше продукції, при цьому  зменшувати чи залишати незмінними витрати, до тих пір поки не буде з’являтися прибуток. Таке є можливим шляхом використання шляхів пошуку дешевшої сировини, що зменшить витрати, та підвищити продажну ціну,  яка б покривала збитки.

Другим етапом стратегічного аналізу є введення обмежувальних припущень і допусків. Щоб встановити найкраще поєднання  витрат   обсягу реалізації продукції, менеджер повинен намагатися мислити в категоріях питомого маржинального прибутку, коефіцієнта виручки, критичної точки. Ці показники є динамічними так як зміна  величини одного з них спричиняє зміну інших. Правильні міркування та дії менеджера  в ході спільного аналізу витрат, обсягу діяльності та прибутку можуть забезпечити успіх фірми  у досягненні нею запланованого прибутку. Припущення, що покладені в основу аналізу базуються на результатах діяльності підприємства. Тобто можна припустити,  що хлібокомбінат працює збитково в результаті низької ціни реалізації продукції, динаміка росту витрат знаходиться  під впливом більшості факторів, ніж обсягів виробництва. Така низька ціна  реалізації характеризується швидким ростом ціни на сировину та матеріали і не дозволом з боку вищих органів підвищення цін на продукцію, що може викликати обурення суспільства.

Аналіз невизначеності та окупності є наступним в  аналізі витрат. Головним інструментом аналізу в даному випадку є  точка беззбитковості та поріг рентабельності [19].

Тут ми пропонуємо для зростання доходу підвищити  ціну реалізації одиниці продукції  на стільки, щоб були  хоча б покриті  збитки. Припустимо, що ціна реалізації за одну тонну продукції  в 2011 році мала бути  ну хоча б 2711 грн., в результаті такої ціни за одну тону уже  отримуватимуть прибуток в розмірі 46,23 грн., в подальшому беззбитковим буде реалізація 950 кг продукції з маржинальним доходом в розмірі 1045,07 грн., або в загальному,  орієнтуючись на випуск товару, 75695,3 тонн. В результаті був би отриманий прибуток в розмірі 184178,7 грн. В результаті, при наявній діяльності підприємства не отримує жодних прибутків, зазнає величезних збитків, його баланс не є ліквідним і хлібокомбінат переживає важкі часи, саме тому  мусить звертатися за допомогою, брати кредити  на погашати їх в процесі діяльності для того щоб хоча б якось вийти з кризового стану.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку.

Ідея операційного (виробничого) важеля ґрунтується на поділі затрат на постійні і змінні. Аналогічний поділ, як було описано раніше, покладено в основу аналізу беззбитковості, що дає відповідь на запитання: скільки одиниць товарів і послуг має продати підприємство, щоб покрити свої постійні затрати. Ціна при тому має компенсувати всі змінні затрати і враховувати маржинальний дохід для покриття постійних затрат і прибутку.

Після продажу кількості товару, необхідної для покриття постійних затрат, маржинальний дохід від кожної додатково проданої одиниці товару піде на формування прибутку (за умови, що не буде стрімкого подібного зростання обсягів, яке може призвести до значного зростання постійних затрат).

Операційний важіль показує у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів. Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних затрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва.

Отже, операційний важіль залежить від співвідношення постійних і змінних затрат. Чим більший рівень постійних затрат, тим більша сила впливу операційного важеля. Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу,сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

 

Операційний важель  = Маржинальний прибуток (Валова маржа)/Прибуток            (3.1)

 

Сила впливу операційного важеля розраховується відношенням валової маржі до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку приносить кожний відсоток зміни виручки. Операційний аналіз також часто називають аналізом беззбитковості, оскільки він дозволяє розраховувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження дорівнює витрачанню. Проведемо розрахунки планових показників операційного важеля (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Планові показники операційного важеля

Показник	Роки		Відхилення
			(+,-)
	2011	2012	2011
Валова маржа, тис. грн.	35514,3	52153,02	16638,7
Прибуток, тис. грн.	2865,5	19357,82	16492,32
Операційний важіль	1,75	1,52	0,23

 

Як бачимо з таблиці у 2011 році значення показника операційного важелю було вищим у порівнянні з плановим 2012 роком, що свідчить про те що запропоновані нами заходи по збільшенню операційного прибутку дали позитивний ефект і вплив постійних витрат у структурі загальних витрат значно зменшився,  що в свою чергу дозволяю збільшити прибуток підприємства.