Сутність прибутку як економічної категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО ПРИБУТКУ ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «БУЛОЧНО-КОНДИТЕРСЬКОГО КОМБІНАТУ»

 

3.1 Можливості  збільшення операційного прибутку підприємства

 

Вирішальний вплив  на величину прибутку виробництва здійснюють витрати підприємства, з огляду на які формується собівартість його продукції, робіт і послуг. Поряд з цим  обсяг прибутку залежить також і  від обсягів реалізації, ринкових цін, що утворюються під впливом попиту і пропозиції, ступеня монополізації ринку і, отже, дії монопольно високих цін. Проте в нормальних умовах, коли немає монополії і конкурують незалежні товаровиробники, успіх залежить від якості запропонованих товарів і доступності їх ціни для покупця, що, у свою чергу, залежить від порівняно низької собівартості виробів. Тому операційний аналіз починають із перевірки як правомірності самих витрат, що відносяться на собівартість продукції, так і обґрунтованості їх величини.

Стан, за якого  підприємство процвітає, може погіршитися, якщо воно не здійснює суворого контролю за витратами і не вживає заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції (зрозуміло, що не за рахунок  зниження її якості). Завдання фінансиста полягає в тому, щоб своєчасно попередити керівництво підприємства про необхідність упорядкування обліку витрат, про те, що потрібно організувати такий аналітичний облік витрат виробництва, щоб окремо було визначено собівартість кожного виду виробів, робіт і послуг, а також, щоб було відображено обсяг роботи кожного підрозділу та його керівника з контролю і зниження витрат.

Облік узагальнення витрат за виробничими підрозділами, операціями необхідний, у першу чергу, підприємству, яке має контролювати цілеспрямованість і доцільність витрачання ресурсів за кожним так званим центром витрат (місцем виникнення витрат).

Важливе значення має точна калькуляція собівартості конкретного виробу, окремого виду робіт, операцій. Без точних даних  про собівартість неможливо швидко зорієнтуватися у виборі оптимального асортименту вироблюваної продукції, що надзвичайно важливе в умовах ринкової економіки.

В умовах ринку  виробнику мимоволі доведеться орієнтуватися  не на так звані науково і технічно-обґрунтовані норми матеріальних і трудових витрат, а на ту ціну, яка склалася на ринку під впливом попиту і пропозиції та конкуренції з боку незалежних товаровиробників. І за такої ситуації, товаровиробник має так розраховувати собівартість, щоб вона була не тільки нижча за ринкову ціну, а й забезпечувала отримання певного прибутку від продажу кожного виробу або реалізації виконаних робіт і надання послуг [38].

Основу формування власних внутрішніх ресурсів підприємства, скерованих на виробничий розвиток, складає  балансовий прибуток, який характеризує один з найважливіших результатів фінансової діяльності підприємства. Є такі види прибутку підприємства:

— прибуток від  реалізації продукції (або операційний  прибуток);

— прибуток від  реалізації майна;

— прибуток від  позареалізаційних операцій.

Серед цих видів  головна роль належить операційному прибутку, на частку якого припадає у наш час 90-95 % загальної вартості балансового прибутку. На багатьох підприємствах він є єдиним джерелом формування балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається як процес формування операційного прибутку (прибутку від реалізації продукції).

Основною метою  управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення  основних факторів, які визначають його кінцевий розмір і виявлення резервів наступного збільшення його суми.

Механізм управління формуванням операційного прибутку здійснюється з урахуванням тісного  взаємозв'язку цього показника з  об'ємом реалізації продукції, доходів  і витрат підприємства. Система цього взаємозв'язку, яка одержала назву "Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.

Механізм цієї системи передбачає послідовне формування різних видів операційного прибутку підприємства за схемою (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Схема  формування різних видів операційного прибутку підприємства

 

З наведеної  схеми видно, що у процесі здійснення операційної діяльності формуються три види операційного прибутку:

1) маржинальний  операційний прибуток;

2) валовий операційний  прибуток;

3) чистий операційний  прибуток.

У процесі управління формуванням операційного прибутку на основі системи "Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" підприємство вирішує ряд завдань:

1. Визначення  об'єму реалізації продукції,  який забезпечує беззбиткову  операційну діяльність протягом  короткого періоду. 

Для досягнення "точки беззбитковості" своєї  операційної діяльності, підприємство повинно забезпечити такий об'єм реалізації продукції, при якому сума чистого операційного доходу (валового операційного доходу за мінусом суми податкових платежів з нього) порівнюється з сумою витрат — як постійних, так і змінних.

2. Визначення  об'єму реалізації, продукції, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність у довготерміновому періоді. Операційна діяльність у довготерміновому періоді, порівняно з короткотерміновим періодом, змінюється так:

а) із зростом  об'єму реалізації продукції періодично збільшуються постійні операційні витрати. Це пов'язано зі збільшенням використання обладнання, яке використовується (що призводить до зросту амортизаційних відрахувань), підвищенням чисельності працівників апарату управління (що призводить до зростання витрат на його утримання тощо);

б) з насиченням ринку в результаті зростання  об'єму реалізації продукції підприємство повинно знизити рівень цін, що призводить до відповідного зменшення темпів зростання  чистого операційного доходу;

в) за рахунок  більш економного використання сировини і матеріалів, зростання продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій сировини, яка закупляється, і відвантаженої продукції поступово знижується рівень змінних операційних витрат на одиницю продукції.

Усі ці зміни у силу взаємозв'язку розглянутих факторів з операційним прибутком суттєво впливають на формування його суми.

У силу трансформації  умов операційної діяльності точка  беззбитковості постійно змінює своє значення, тому потрібно значно більше об'єму реалізації порівняно з попереднім періодом. Відповідно змінюється і сума валового операційного прибутку, який одержується підприємством в силу змінних умов операційної діяльності на кожному етапі. Якщо на перших двох етапах ця зміна суми валового операційного прибутку викликалась, в основному, зростанням суми постійних операційних витрат, тоді на третьому етапі основний вплив на зміну суми цього прибутку відігравало зниження рівня чистого операційного доходу.

Кожен етап зміни  умов операційної діяльності підприємства в довготерміновому періоді являє собою початок цієї діяльності в короткотерміновому періоді, закінчення якого характеризується новою зміною умов. Іншими словами, довготерміновий період операційної діяльності підприємства може бути розбитий на ряд короткотермінових її періодів (з незмінними умовами), що дозволяє використовувати при розрахунках алгоритми, характерні для короткотермінового періоду.

3. Визначення  необхідного об'єму реалізації  продукції, який забезпечує досягнення  запланованої (цільової) суми валового операційного прибутку або визначення планової суми валового операційного прибутку при заданому плановому об'ємі peaлізації продукції.

Таким чином, механізм управління різними видами операційного прибутку підприємства з використанням  системи "взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" ґрунтується на її залежності, чутливості до таких основних факторів:

а) об'єму реалізації продукції у вартісному чи натуральному вираженні;

б) суми і рівня  чистого операційного доходу;

в) суми і рівня  змінних операційних витрат;

г) суми постійних  операційних витрат;

ґ) співвідношення постійних і змінних операційних  витрат;

д) суми податкових платежів за рахунок прибутку.

Ці показники  можуть розглядатися як основні фактори  формування суми різних видів операційного прибутку, впливаючи на які можна отримати необхідні результати.

Поділ всієї  сукупності операційних витрат підприємства на постійні і змінні їх види дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як «операційний леверидж». Дія цього механізму базується на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів призводить до того, що при зміні об'єму реалізації продукції сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати викликають непропорційну більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні об'єму реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності та інших факторів. 

Але ступінь  такої чутливості операційного прибутку до зміни об'єму реалізації продукції  неоднозначний на підприємствах, які  мають різне співвідношення постійних  і змінних операційних витрат. Чим вища питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства — тим більше змінюється сума операційного прибутку відносно темпів зміни об'єму реалізації продукції.

Співвідношення  постійних і змінних операційних  витрат підприємства, яке дозволяє "включати" механізм операційного левериджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток підприємства, характеризується "коефіцієнтом операційного левериджу. Чим вище значення коефіцієнта операційного левериджу на підприємстві — тим більше воно може прискорити темпи приросту операційного прибутку відносно темпів приросту об'єму реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту об'єму реалізації продукції підприємство, яке має більший коефіцієнт операційного левериджу, при інших рівних умовах завжди буде більшою мірою нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з підприємством із меншим значенням цього коефіцієнта.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми об'єму реалізації, яке  досягається при певному коефіцієнті операційного левериджу, характеризується показником «ефект операційного левериджу». Задаючи той чи інший темп приросту об'єму реалізації продукції, ми завжди можемо визначити, в яких розмірах зростає сума операційного прибутку при існуючому на підприємстві коефіцієнті операційного левериджу. Відмінності у досягнутому ефекті на різних підприємствах будуть визначатися при цьому відмінностями у співвідношенні їх постійних і змінних операційних витрат, які відображаються коефіцієнтом операційного левериджу.

Ключовими шляхами  для підприємства, бажаючого розширити свою господарську діяльність - на сьогодні є збільшення прибутку, тому що розширення можливе тільки в тому випадку, якщо на нього є засоби.

Фактори зміни  прибутку можуть носити екстенсивний та інтенсивний характер. Екстенсивні  фактори - такі, які впливають на прибуток шляхом зміни кількості реалізованої продукції, і інтенсивні - ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції.

Реальна можливість підвищення прибутку й ефективності виробництва залежить, насамперед, від наукової обґрунтованості відповідних концепцій. Одночасно повинні бути забезпечені адресність і своєчасність наукових рекомендацій. Наука стає найважливішим фактором активного впливу на технологічний рівень розвитку підприємств України загалом та харчової галузі зокрема [36].

Резерви збільшення прибутку пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів  дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Можна виділити такі головні внутрішні і зовнішні напрями підвищення операційного прибутку підприємства в розрізі чинників, що впливають на нього.

1. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції та прибуток підприємства загалом.
2. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від  його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.
3. Матеріали та енергія позитивно впливають на прибуток, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
4. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.
5. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.
6. Основним джерелом і визначальним чинником зростання прибутку є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.
7. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої рентабельності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.
8. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання прибутку підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
9. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить,  у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення прибутку підприємства