Сутність прибутку як економічної категорії

Державна економічна і соціальна політика істотно  впливає на прибуток підприємства. Основними її елементами є:

• практична діяльність владних структур;
• різноманітні види законодавства;
• фінансові інструменти (заходи, стимули);
• економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);
• ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;
• макроекономічні структурні зміни;
• програми приватизації державних підприємств;
• комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

Лише вміле  використання всієї системи перелічених  чинників може забезпечити достатні темпи зростання прибутку підприємства. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх

Основними джерелами  резервів підвищення прибутку підприємства є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції [29].

У системі ринкового  механізму господарювання прибутку підприємства належить одне з центральних місць. Особливістю даної економічної категорії як елемента цього механізму є комплексний характер, різноманітність виконуваних функцій. Отримання прибутку виступає важливим стимулом розвитку господарств.

Підприємництво як один з основних факторів прогресу в умовах ринку не випадково визначається як діяльність, спрямована на отримання прибутку. Закони ринкової економіки не дозволяють виробляти продукцію, реалізація якої приносить збиток. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробленими витратами. Тому у ринковій економіці на перше місце виходить фінансовий блок показників, в основі яких лежить прибуток.

Основними джерелами  резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. [28].

До найважливіших  шляхів підвищення прибутку підприємства також можна віднести:

• покращення маркетингу, пов'язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Якщо неефективно працює відділ маркетингу, то підприємство втратить багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції.

Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:

• вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися, при цьому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності та зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною. Також потрібно покращувати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;
• організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;
• постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;
• приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі.

Адже реклама  є дуже важливим засобом доведення  інформації про підприємство, та про  продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. Реклама повинна  бути ефективною, тобто вона повинна  сприяти існуванню зворотного зв'язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до підприємства-відправника інформації. Для підприємства реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу та прибутку:

• підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;
• усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);
• чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;
• підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції .

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання  прибутку має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними та якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

В плануванні прибутку беруть участь - при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби - всі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план буде правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Прибуток від  реалізації продукції, яка досягнута  підприємством в базовому періоді  повинна бути скоригованою з урахуванням  умов ціноутворення планового періоду. Можна визначити резерви, які  не були використані підприємством у базовому періоді для зростання прибутку, а саме за рахунок:

• ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;
• ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;
• структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється та реалізується, в бік випуску рентабельнішої продукції.

Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту та інших цінностей [26].

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання  наміченого плану прибутку. Маючи  щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно  показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

• оперативно впливати на цей процес;
• оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації з юридичною  службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій  з боку партнерів по взаємних поставках  матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо, зменшують чистий прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства. Тому кожний факт збитків має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і з точки зору розробки заходів щодо недопущення їх у подальшій роботі підприємства [29].

Для збільшення прибутку важливе значення має собівартість продукції, робіт і послуг. Собівартість дозволяє з'ясувати тенденції зміни  даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви та дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Для збільшення операційного прибутку необхідно виконувати наступні заходи.

1. Нарощувати обсяги виробництва та реалізації товару. Використання всіх виробничих потужностей дозволить підвищити реалізацію, яка проте має супроводжуватися ефективним маркетингом та заходами активної пропозиції продукції.
2. Здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників.
3. Зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість.
4. Кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні ціни.
5. Грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями. Потрібно розробити систему стандартизованих контрактів загального типу, яка дозволить уникнути незручностей, пов’язаних з укладанням індивідуальних контрактів. Дана система дозволить скоротити транзакцій ні витрати, стимулює постачальників та посередників.
6. Вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися, при цьому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою прибутку та зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високоприбутковою.
7. Потрібно покращувати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва.
8. Організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки.
9. Постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів. Дані дослідження дозволять знайти оптимальне співвідношення необхідного обсягу випуску та цінову політику.
10. Приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, та про продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. Реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до підприємства-відправника інформації.
11. Підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції. Зовнішній вигляд та харчові атрибути продукції повинні відповідати європейським зразкам та конкурувати з аналогічними рисами товарів прямих конкурентів, що дасть змогу розширити частку на ринку і збільшити прибутки компанії
12. Усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок).
13. Чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції.
14. Підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції. Тому більш продумана цінова політика дозволить підняти як реалізаційну ціну так і обсяги реалізації продукції [35].

Однією з  найважливіших проблем підвищення прибутку підприємства в хлібопекарській  галузі є проблема підвищення реалізаційних  цін та обсягів реалізації.

Одним з найважливіших  заходів щодо підвищення прибутку компанії має створення системи повного циклу виробництва [32].

Створення даної  системи дозволить контролювати весь процес виробництва, реалізації та після реалізаційного обслуговування продукції.

Дана система  значно здешевить сировину, витрати  на транспортування та транзакцій ні витрати. Також дана система дозволить уникнути ризиків, пов’язаних з договорами про постачання сировини та матеріалів.

Система повного  циклу виробництва для компанії даного типу має включати такі рівні:

• промисловий комплекс по видобутку та очищенню води;
• промислово – виробничий комплекс по виготовленню продукції;
• торгово-реалізаційна система;
• система післяреалізаційного супроводження споживачів.

Для одержання  максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати  ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, і в першу чергу воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні.

Збільшення  випуску знижує витрати на одиницю продукції. Тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку [19].

2. Застосування заходів, що сприяють збільшенню операційного

прибутку  підприємства за рахунок зменшення  операційних витрат

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану, його покращення при негативних тенденціях та виявлення  перспективних фінансових можливостей.

Фінансовий  стан підприємства ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат»  є незадовільним і потребує внесення коректив, тобто необхідно оптимізувати його показники за допомогою відповідних  методів, що призведе до покращення ситуації на підприємстві і подальшої позитивної тенденції його розвитку.