Облік інветнтаризаційної роботи

Для забезпечення поточного контролю за податковою системою, в нашій  країні запроваджено подання до органів  податкової служби звітності, що відображає суму нарахованих і сплачених відповідним підприємством з певного виду податку, а також зобов’язання платника перед бюджетом зі сплати цього податку .

У податковій звітності розрахунки з покупцями відображаються в  податковій декларації з податку на додану вартість.

З прийняттям Податкового кодексу  доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються  до доходів звітного періоду.

Доходи визначаються на підставі первинних  документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів  платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше  ніж сума компенсації, отримана в  будь-якій формі.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

При сплаті податку на додану вартість в ТОВ «Дельфін» складають податкову декларацію з ПДВ.

Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після  надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене  податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби. Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.

2.8. Напрями удосконалення облікового процесу на підприємстві

 

Удосконалення організації обліку інвентаризаційної роботи ТОВ «Дельфін» є одним з ключових завдань у вирішенні проблем, що виникають під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Це питання з різним ступенем теоретичного і практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних виданнях останнього часу. Огляд наукової та методичної літератури свідчить, що аналіз договірних зобов’язань в контексті управління заборгованістю, раніше не проводився.

Інвентаризація, як один з облікових процесів, оформляється документально. Для її оформлення використовуються дані про результати господарських операцій, зафіксованих у первинних документах, і складаються документи в довільній формі (накази, акти, довідки, протоколи), заповнюються типові форми документів (інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості), затверджені міністерствами та відомствами України, постановою Держкомстату СРСР від 28.12.89 р. № 241.

При проведенні інвентаризації дані про наявність цінностей вносяться  інвентаризаційною комісією в описи, у яких указуються назва цінностей, їх кількість за номенклатурою, одиниці виміру, прийняті в обліку. Виправлення та підчищення в описах не допускаються.

Якщо допущено помилку, її виправлення (у встановленому порядку) здійснюється у всіх екземплярах описів. Виправлення помилок або неточностей у записах повинні бути застережені та завірені всіма членами комісії.

При виявленні помилок матеріально  відповідальною особою в описах після  інвентаризації для їх виправлення  така особа повинна заявити інвентаризаційній комісії про неправильні записи в описах до відкриття складу (комори). Після цього комісія проводить повторну перевірку та в разі підтвердження помилково внесених в описи даних виправляє помилки (застерігаючи їх і завіряючи підписами всіх членів комісії).

Дослідимо облік недостач і втрат  на ТОВ «Дельфін». Причинами недостач майна можуть бути: розкрадання, зіпсуття, помилково не відображене раніше в обліку вибуття цінностей та ін. При встановленні причин недостач, виявлених інвентаризацією, спочатку списують недостачі в межах норм природних втрат і за зарахуванням з надлишками у зв'язку з пересортицею цінностей.

Якщо сума виявленої недостачі  цінностей перевищує припустимі норми природних втрат і винну  особу не встановлено, її слід віднести в обліку до інших витрат операційної діяльності - дебет субрахунку 947 «Недостачі та втрати від псування цінностей» (п. 20 П(С)БО 16 «Витрати»). Одночасно сума недостачі обліковується на забалансовому обліку за субрахунком 072 «Невідшкодовані недостачі та втрати від псування цінностей».

Якщо винну особу встановлено (за її заявою або рішенням суду), сума недостачі відображається за дебетом  субрахунку 375 «Розрахунки з відшкодування заподіяних збитків» і одночасно списується із забалансового обліку. Погашення винною особою заборгованості за недостачею відображається за кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів». У податковому обліку сума недостачі в межах норм природних втрат (як витрати, пов'язані з виробничою діяльністю) включається до складу валових витрат.

Слід зауважити, що списання природних  втрат цінностей при їх транспортуванні  та зберіганні може здійснюватися тільки після їх інвентаризації та в розмірах недостачі, якщо її сума не перевищує  встановлених норм природних втрат.

На суму недостачі цінностей  понад норми природних втрат (як витрати, не пов'язані з господарською  діяльністю підприємства) коригують  валові витрати відповідно до п. 5.9 Закону про прибуток (собівартість таких  цінностей відображається в додатку  К 1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства і зменшує суму запасів на початок звітного періоду).

Якщо виявлено недостачу або  розкрадання ТМЦ, придбаних у  поточному податковому періоді, то в складі валових витрат цього  періоду їх вартість не відображається.

Якщо за ТМЦ, яких не вистачає, при  їх придбанні суми ПДВ були віднесені  до податкового кредиту, платникам  податків треба на вартість цінностей, яких не вистачає, відкоригувати суму податкового кредиту.

Під час інвентаризації слід також  установити: правильність та обґрунтованість визначення розмірів недостач і розкрадань, віднесених на Розрахунки щодо відшкодування недостач і втрат від псування цінностей (субрахунок 375), заборгованості за розрахунками з депонентами (субрахунок 662), заходи, яких було вжито щодо їх відшкодування; своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум (субрахунок 372); дотримання строків здачі авансових звітів за виданими сумами під звіт; своєчасність і повноту сплати податків, обов'язкових зборів, платежів (своєчасність подання звітності) - щоб уникнути фінансових санкцій або для зменшення їх розмірів за наявності таких порушень тощо.

Невиконання вимог до перевірки  правильності проведених розрахунків, так само як і до перевірки наявності  та схоронності ТМЦ, може викликати небажані наслідки для підприємства: невизнання перевіряючими органами або аудиторами результатів інвентаризації в обліку підприємства перед складанням фінансової звітності.

Розглянемо відображення результатів  інвентаризації в регістрах обліку та фінансовій звітності. Згідно з Методичними рекомендаціями № 49 та відповідно до вимог національних П(С)БО ТОВ «Дельфін» відображають господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку. Ця форма передбачає здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операцій тільки за кредитом рахунка в кореспонденції з дебетом інших (відповідних проведенням) рахунків.

За даними порівняльної відомості, а також акта результатів інвентаризації лишки, виявлені під час перевірки, оприбутковують, а нестачі розглядають щодо можливості їх списання.

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

 

Оцінка системи облікового забезпечення інвентаризаційної роботи ТОВ «Дельфін»  дозволила сформулювати такі висновки:

1. Головний бухгалтер ТОВ «Дельфін» разом з керівниками відповідних підрозділів (головним агрономом, головним зоотехніком, інженером-механіком, головним рибоводом, інженером-будівельником та ін.) і служб зобов'язаний дотримуватися встановленого порядку проведення інвентаризації. Проведення будь-якої інвентаризації в ТОВ «Дельфін» складається з таких етапів:  підготовчі заходи, проведення інвентаризації, порівняльно-аналітичні заходи, заключні заходи.

2. Результати інвентаризації будуть визнані дійсними й мати юридичну силу тільки в тому випадку, якщо дотримано всіх процедур її проведення, з обов'язковою присутністю матеріально відповідальних осіб, оформленням особливих документів, що містять усі необхідні реквізити. 5. При проведенні інвентаризації дані про наявність цінностей вносяться інвентаризаційною комісією в описи, у яких указуються назва цінностей, їх кількість за номенклатурою, одиниці виміру, прийняті в обліку.

3. Для визначення результатів інвентаризації в ТОВ «Дельфін» в інвентаризаційних описах порівнюють (звіряють) показники за кожною позицією цінностей за графами «Фактична наявність (кількість, сума)» та «За даними бухгалтерського обліку (кількість, сума)». При відхиленнях показників складаються Звіряльні відомості.

4. Підбиваючи підсумки проведеної інвентаризації, інвентаризаційна комісія на засіданні розглядає оформлені документи інвентаризації і відображає її результати в протоколі. При наявності зафіксованих при перевірці недостач, зіпсуття цінностей або інших порушень у протоколі відображаються висновки та пропозиції комісії щодо врегулювання виявлених недостач і втрат від зіпсуття цінностей, зарахування за пересортицями тощо.

5. Відображення результатів інвентаризації на рахунках обліку здійснюють за кредитом рахунка, за яким зроблені бухгалтерські записи у зв'язку з виявленими надлишками, недостачею, пересортицею, зіпсуттям майна, у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.

 

Розділ 3. Організація  контрольної та аналітичної роботи на підприємстві

3.1. Завдання, сутність, мета і суб’єкти аналітично-контрольної  роботи в системі управління інвентаризаційної роботи

 

Аналітична робота  на підприємстві починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу. План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталам: передбачаються зміст, періодичність і методи проведення аналізу, вказуються розділи господарської діяльності та об’єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу, а також строки і порядок обробки результатів.

На підприємстві економічний аналіз розбивають на декілька етапів.

Перший етап – визначення і чітке  обмеження мети й завдання роботи. Недостатня увага до цього етапу  може призвести до втрати аналізом конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.

Другий етап – старанне опрацювання  програми дій, робочого (календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між ними, постановка конкретних завдань, що випливають із загальної мети, визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів графічного оформлення результатів аналізу.

Третій етап – збирання інформації (залучаючи статистичну звітність, дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті й завдання аналізу; обсяг її повинен бути необхідним і достатнім. Треба врахувати, що збирання інформації – трудомісткий процес, тому добування зайвої інформації, яка не відповідає завданням, робить працю більш дорогою, відтягує строки її виконання. У ході збирання даних слід звернути увагу на їхню точність і повноту.

Четвертий етап – аналітична обробка  інформації за допомогою спеціальних  методів і прийомів; забезпечення порівнянності показників; аналіз причин динамічних змін і відхилень від  плану; з’ясування причин негативних явищ (якщо їх виявлено) у роботі; кількісне вимірювання впливу факторів; встановлення потенціальне невикористаних можливостей щодо поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на досліджувані показники; групують їх, виділяючи фактори, які залежать і які не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму дії факторів, які безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).

П’ятий етап – визначення і  зведений підрахунок резервів виробництва, розроблення пропозицій, економічно обґрунтованих рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про  глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом  і оформляється у вигляді аналітичної  записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки:  спочатку  характеризуються  загальні показники, потім часткові – від позитивних рівнів та змін до негативних; характеристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.