Сутність прибутку як економічної категорії

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

 

1. Сутність прибутку як економічної категорії

 

Прибуток є  однією з основних категорій товарного  виробництва. Це не лише економічна категорія, а передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу  національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються  в процесі первинного розподілу  доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Головною метою  діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку та використання його в інтересах учасників, для  розвитку виробництва та вирішення  соціальних завдань суспільства.

З наукової точки  зору прибуток можна розглядати з трьох аспектів: 1) сума, що складає різницю між доходами і витратами; 2) дохід, що одержаний від якої-небудь діяльності; 3) приріст, збільшення чого-небудь [15].

Виходячи з  теорій прибутку, можна сказати, що:

–  прибуток є платою підприємцю за ризик, за його послуги, за вкладений у виробництво капітал, а також за виконання організаційно-економічних функцій (компенсаційна теорія);

– прибуток виникає  через недосконалість ринку, слабкість  конкуренції і можливість підприємств  утримувати монопольні переваги, що досягаються, зокрема, шляхом упровадження інновацій (функціональна теорія);

– прибуток є  результатом взаємодії одного або  декількох факторів виробництва (факторна теорія);

– прибуток є  перетвореною формою додаткової вартості, що створюється вирахуванням з продукту праці робітників на користь підприємця, це неоплачена праця найманих працівників (трудова теорія);

–прибуток є  психологічним фактором, тобто підприємці заради виробництва й нагромадження  жертвують своїм добробутом, утримуються  в повсякденному використання коштів на особисте споживання і завдяки цьому отримують прибуток (психологічна теорія);

прибуток –  це узагальнюючий  показник фінансових  результатів господарської діяльності підприємства; визначається як різниця  між виручкою від господарської діяльності і сумою витрат на цю діяльність, з вирахуванням податків та зборів;

прибуток —  кінцева мета і рушійний мотив  ринкової економіки, головний стимул і  основний показник ефективності функціонування будь-якого підприємства (фірми)[38].

Важлива роль прибутку зумовлена його функціями: оціночної, розподільчої, стимулюючої, соціальної.

1. Оціночна — характеризує ефект господарської діяльності підприємства, а за величиною прибутку визначається його фінансова стійкість та інвестиційна привабливість.
2. Розподільча — полягає в тому, що прибуток використовується як  інструмент  розподілу  результатів  господарської  діяльності підприємства для задоволення потреб держави, найманих працівників, власників і господарюючої системи.
3. Стимулююча — прибуток визначає мету діяльності підприємства і є джерелом забезпечення його сталого розвитку і стійкого фінансового стану.
4. Соціальна —  прибуток  через  його  розподіл  задовольняє  різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення на регіональному рівні та суспільства в цілому [12].

Етична  поведінка,  яку  очікують  від  власників  підприємства,  відображає справедливий взаємозв’язок прибутку і загального добра. Тому створеного прибутку повинно  бути достатньо не тільки для задоволення  фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних потреб.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Необхідний  і додатковий продукт - це категорії  виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого  продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати.

Додатковий  продукт - чистина чистого продукту, створювана безпосередніми виробниками  понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина  заново створеної вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми [14].

Отже, об'єктивна  основа існування прибутку пов'язана  з необхідністю первинного розподілу  додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають  об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва  й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат  фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання,що формується на мікрорівні. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

Зміни в обсягах  і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки, свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвиток ринкових відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його операційний прибуток. Операційний  прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітній  період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій [15].

З прийняттям Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (від 27.04.2010р.) податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над  сумою  видатків;  він являє собою єдину форму його власних нагромаджень [16].

Прибутковість та дохідність підприємства є одним  з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний  показник – це прибуток підприємства; відносний показник – це прибутковість (рентабельність) підприємства.

Прибуток  синтезує  в  собі всі найважливіші  сторони  роботи підприємства.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати,  орієнтуючись на ринок, асортимент  і  якість продукції;
• впроваджувати заходи щодо підвищення  продуктивності  праці своїх працівників;
• зменшувати  витрати на виробництво (реалізацію)  продукції (тобто її собівартість);
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є  у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;
• вміти  найбільш  доцільно розміщати  (вкладати)  одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту [29].

Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян, дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт або послуг.

Прибуток є  основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення  його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування [49].

Прибуток як важлива економічна категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує  економічний ефект – він служить  кінцевим фінансовим результатом.  Разом з тим на величину  прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.

Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану  продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє  стимулюючу функцію – він одночасно  є фінансовим результатом і  основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм [41].

Прибуток –  це та частина виручки, що залишається  після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства [42].

Існує декілька видів прибутку:

1) загальний  прибуток – це фінансовий результат  від здійснення усіх видів  діяльності підприємства до оподаткування;

2) чистий прибуток  – це загальний прибуток підприємства, що залишився після сплати  податку на прибуток (обчислюється  шляхом вирахування із загального прибутку податку).

Розподіляючи  чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між його капіталізованою і спожитою сумами з метою  забезпечення:

а) необхідного  обсягу інвестицій для розвитку підприємства, формування власного капіталу та зростання балансової і ринкової вартості внесків власників;

б) необхідної величини прибутковості на інвестований капітал  власникам підприємства.

Оскільки прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при  цьому ресурсів, він доповнюється показником прибутковості (рентабельності).

Підприємство  завжди орієнтовано на прибутковість — здатність створювати прибуток. Це такий відносний показник, який характеризує рівень віддачі витрат або ступінь використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

На масу прибутку впливають фактори, які визначають обсяг виробництва, і ціна, за якою реалізується продукція. Але основний і визначальний фактор збільшення прибутку — це зниження витрат виробництва.