Сутність прибутку як економічної категорії

Формування  та реалізація ефективної податкової політики сприяють зниженню податкового тиску, зменшенню обсягу податкових платежів, а отже, збільшенню обсягу фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємства та можуть бути використані для його подальшого розвитку. Оскільки податок на прибуток, з одного боку, є одним із основних податків, які сплачує підприємство, а з другого, — найбільш регульованим із боку підприємства, управління податками полягає переважно у формуванні ефективної політики щодо сплати податку на прибуток.

Податкова політика підприємства — це комплекс заходів, спрямованих на зменшення об'єкта оподаткування й формування грошового потоку податкових платежів, найбільш сприятливого для підприємства. Оскільки податок на прибуток розраховується відносно прибутку, що залежить від валових витрат та обсягу амортизаційних відрахувань за звітний період, важливо проаналізувати склад і структуру як усіх витрат підприємства, так і валових витрат. Доцільно, щоб витрати, які здійснює підприємство в процесі функціонування, повністю або в переважній своїй частині належали до складу валових витрат, оскільки це зменшує об'єкт оподаткування і загальну суму податку на прибуток. Розмір витрат подвійного призначення, тобто тих, які лише частково входять до складу валових, слід оптимізувати так, щоб вигода, отримана підприємством у результаті здійснення таких витрат, перевищувала втрати від збільшення об'єкта оподаткування та зменшення чистого прибутку. Так само необхідно підходити до вибору методу нарахування амортизації, оскільки до валових витрат можуть бути віднесені амортизаційні відрахування тільки в розмірі, визначеному податковим законодавством.

Підприємство  може в певних межах регулювати не тільки розмір податкових платежів, а  й їх послідовність у часі. Так, певні витрати можуть бути здійснені раніше чи пізніше, доходи отримані із затримкою в часі або завчасно, що коригує величину податку на прибуток у відповідному періоді в бік збільшення чи зменшення. Такі управлінські рішення не змінюють загальної суми податку на прибуток, однак впливають на розмір окремих податкових платежів, що дає змогу більш ефективно управляти грошовими коштами підприємства.

Велике значення в процесі управління податками  мають також пільги з оподаткування, на які може розраховувати підприємство і які може отримати згідно з чинним законодавством [31].

У процесі впливу на прибуток велике значення має не тільки максимізація прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства, а  й оптимальний його розподіл та використання. Підприємство, яке отримує стабільний прибуток, має забезпечувати за рахунок прибутку стійке економічне зростання. Підприємство, яке не може наростити за рахунок прибутку свій економічний потенціал, неефективно управляє процесами розподілу та використання прибутку, а отже, неефективно управляє прибутком у цілому.

В яких пропорціях і на які цілі буде використано  прибуток, визначає фінансова політика підприємства. Частина прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків, може бути спрямована на виплату дивідендів власникам-акціонерам та на інші цілі, не пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю, наприклад, добровільні внески до благодійних фондів, безповоротна фінансова допомога іншим господарюючим суб'єктам тощо. Ця частина прибутку не збільшує фінансових ресурсів підприємства і не може бути використана для його економічного зростання.

Частина прибутку, що залишається після виплати  дивідендів та використання на інші цілі, збільшує фінансові ресурси підприємства, а отже, його економічний потенціал. У будь-якому разі залишені в розпорядженні підприємства кошти інвестуються в оборотні або необоротні активи, які підприємство використовує надалі в процесі фінансово-господарської діяльності з метою отримання       прибутку [31].

 

1.3 Особливості формування операційного прибутку і його значення в структурі прибутку підприємства

 

Отримання операційного прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна  діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (робот, послуг). Як правило цей прибуток має основну питому вагу в складі операційного прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

По-друге, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді  дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в операційному прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг  названого прибутку справляють вплив  обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови  оподаткування.

По-третє, ця діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.

До них належать:

• прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
• невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
• надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
• штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів   суб'єктами   господарювання   в   зв'язку   із   застосуванням фінансових санкцій;
• штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
• кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
• дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
• прибуток від завищення цін і тарифів;
• курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
• прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
• вартісна  різниця   відвантаженої  та  отриманої  частини   виконаного повністю бартерного контракту;
• прибуток (збиток) від спільної діяльності [15].

Фінансовий  результат від операційної діяльності формується від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємством, що є його головною метою і забезпечує основну частку його доходу.

Операційний прибуток – це різниця між валовим доходом  та операційними витратами, де валовий дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції. А операційні витрати зазвичай поділяються на дві групи: витрати, пов’язані з реалізацією товару, та на загальні й адміністративні витрати. Таким чином, послідовність формування операційного прибутку (збитку) підприємства показана на рис.1.1.

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою  економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення прибутку — це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності.

Операційний прибуток — важливий показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які  саме чинники впливають на цей  підсумковий показник.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

• ціни на реалізовану  продукцію;

• обсягів реалізації продукції;

• структури  реалізованої продукції;

• собівартості одиниці продукції;

•собівартості продукції за рахунок структурних  зрушень у складі продукції.

 Основним  чинником є дохід (виручка)  від реалізації продукції, що  свідчить про ринковий попит  на продукцію підприємства, повернення  вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості. Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Таким чином, максимізувати  операційний прибуток можна підвищуючи виручку від реалізації або зменшуючи  витрати. Зупинимося більш детально на останньому. Як відомо, витрати підприємства поділяють на змінні і постійні. Використовуючи для аналізу частку постійних витрат можна, домогтися підвищення операційного прибутку підприємства.

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників (ціни на реалізовану продукцію; обсягів реалізації продукції; структури реалізованої продукції; собівартості одиниці продукції; собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції) полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

Методика аналізу  впливу наведених чинників супроводжується  наступними формулами.

Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію

(1)

де Q_i1 – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (і=1,n);

 р_i1, р_i0 – ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції:

 (2)

де Р₀ — прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

S_1,0— фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

(3)

де s_i0— собівартість i-го виду продукції в попередньому періоді;

Q_i1—обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

S₀— фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

 (4)

де Q_i0— обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

З’ясовується, скільки додатково  було отримано прибутку тільки завдяки  збільшенню обсягів виробництва  окремих видів продукції. Для  зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

Вплив на прибуток змін у  структурі реалізованої продукції

 (5)

деV_1,0— обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V₀ — виручка від реалізації продукції за попередній період,

 (6)

Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції:

 (7)

де s_i1– собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції:

 (8)

Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції:

 (9)

Загальне збільшення операційного прибутку:

 (10)

де Р₁ – операційний прибуток за звітний період;

DР^О – збільшення інших операційних доходів.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками  можна відобразити на

Щодо аналізу взаємозв’язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку підприємства слід ураховувати необхідність орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробництво продукції, на яку є постійний попит, за прийнятними для підприємства цінами.

Такий аналіз дає змогу послідовно визначити за критерієм беззбитковості критичні обсяги реалізації; критичний рівень цін реалізації; критичний рівень постійних витрат; критичний рівень змінних витрат на одиницю продукції. При визначенні одного з наведених показників інші вважаються фіксованими.

Операційні витрати (витрати операційної діяльності) - витрати, пов'язані і виробництвом, реалізацією продукції або іншими операціями (інші операційні витрати).

Собівартість продукції (витрата на продукцію) - виражені в грошовій формі поточні втрати підприємства на виробництво продукції. Вони пов'язані безпосередньо з виготовленням певної продукції в звітному періоді незалежно від того, коли витрачалися кошти на придбання ресурсів для її виробництва. Категорія собівартості застосовується на стадії планування структури ціни на продукції і рівня її привабливості (прибутковості) для підприємства

Щодо собівартості, можна сказати, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних  робіт, наданих послуг складається  з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), а саме: прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, вартість придбаних послуг та інші прямі витрати (рис.1.3.)[32].

 

 

А- економічно необхідні поточні витрати  підприємства, які безпосередньо    обумовлені його господарською діяльністю

Б- собівартість продукції

Рис.1.3.  Схема формування собівартості продукції

 

Адміністративні витрати - витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням підприємством. Склад адміністративних витрат: